пʼятниця, 14 травня 2021 р.

150-річчя від дня народження Василя Семеновича Стефаника


«Я душу пустив у душу народу…»
(до 150-річчя від дня народження Василя Семеновича Стефаника)

14 травня 2021 року Україна відзначає пам'ятну дату - 150 річчя з дня народження Василя Стефаника – видатного українського письменника, громадського та політичного діяча, однієї з важливих постатей культурного та соціально-політичного життя України. Враховуючи значний внесок Стефаника у розвиток української літератури, культури та у суспільно-політичне життя України, ВРУ постановила: у травні 2021 року урочисто відзначити на державному рівні 150-річчя з Дня народження Василя Стефаника».

Василь Стефаник — український письменник, майстер експресіоністичної новели, громадський діяч, політик. Посол (депутат) Австрійського парламенту від Королівства Галичини та Володимирії. Твори Стефаника перекладено багатьма мовами світу (англійською, болгарською, грузинською, іспанською, італійською, литовською, німецькою, новогрецькою, польською, російською, румунською, сербохорватською, словацькою, словенською, угорською, французькою, чеською та іншими).

          В бібліотеці нашого закладу є досить велика кількість творів цього письменника. Запрошую наших читачів до бібліотеки, щоб разом переглянути виставку творів  В.Стефаника та  відеоматеріали про життя та творчість письменника.

 

 

 

 


 

субота, 8 травня 2021 р.

День пам’яті та примирення (8 травня) та День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (9 травня)


Сідько Владислав, Дончевська Ксенія, Анісімов Ілля, Хмелевський Арсеній,  Чуприна Денис– учні 3-Б класу (класовод Колісник Олена Олександрівна) підготували малюнки до  Дня пам’яті та примирення (8 травня) та Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (9 травня)

 

 







День пам’яті та примирення і День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

 


8–9 травня Україна традиційно вшановує День пам’яті та примирення і День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. У ці дні важливо нагадати про непересічну роль українців у перемозі Об’єднаних Націй у Другій світовій війні, висловити повагу всім борцям проти нацизму, увічнити пам’ять про загиблих воїнів, жертв війни, воєнних злочинів, депортацій та злочинів проти людяності, скоєних у ці роки. Пропоную своїм читачам переглянути відеоматеріал про ці непересічні події та вшанувати пам"ять загиблих.




Хіба це можливо забути?

На території України було зруйновано близько 28 000 сіл та 700 міст.

Україна втратила понад 5 млн цивільних, з них понад 1,5 млн - жертви Голокосту.

На фронтах Другої світової загинули понад 2,5 млн українців.

І не лише сьогодні, в День пам'яті та примирення, присвячений пам'яті жертв Другої світової війни ми згадуємо... Щодня відгомін катастрофічних наслідків війни ятрить серця мільйонів людей.

Щодня ми повторюємо в глибинах серця і душі «Ніколи знову». Щодня ми обіцяємо собі й іншим пам'ятати й ніколи не повторювати історію багатомільйонних втрат, історію війни.

А сьогодні, в день пам'яті та примирення по особливому відчувається біль, нестерпний біль від рани, яка ніколи не загоїться.

Ніколи знову!

 

День Матері

 




У світі все починається з МАМИ!

День Матері щорічно відзначається у другу неділю травня.

Дорогі мами, матінки, матусеньки, мамусі, матусі, з нагоди свята прийміть щирі поетичні вітання від юних  читачів нашої бібліотеки! До вашої уваги поетичні віншування від Блоха Андрія, Старинської Соломії та Федорової Каріни ( вчитель Байбарза Тетяна Миколаївна)

понеділок, 26 квітня 2021 р.

ЧОРНОБИЛЬСЬКА КАТАСТРОФА



 


Події цього дня стали однією з наймасштабніших трагедій для людства. Вибух, який зруйнував життя тисячам людей і утворив багатокілометрову зону відчуження, назавжди закарбувався в пам’яті не одного народу.

   26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС пролунало два вибухи. Спалахнув реактор, в якому у той час знаходилося близько 200 т урану. Крізь зруйновану обшивку радіоактивні речовини вирвалися назовні, отруюючи усе живе навколо в радіусі багатьох кілометрів.

   До ліквідації наслідків катастрофи було залучено загалом близько 240 тисяч рятувальників. Перші пожежники, які прибули гасити полум’я, не мали спеціальних засобів захисту, тому отримали високі, навіть смертельні, дози радіації.

   Але саме завдяки вогнеборцям, які жертвували своїми життями, вдалося запобігти водневому вибуху, що міг відбутися, якби реактор продовжував палати. Згодом підрахували, що загальна радіація ізотопів, викинута тоді в повітря, була в 30 разів більшою, ніж під час вибуху атомної бомби в Хіросімі, і першими, хто відчув її на собі були працівники станції та рятівники.

   Одразу після аварії було опромінено понад 8,5 мільйонів людей і забруднено 155 тисяч квадратних метрів територій. Навіть після того, як пожежу погасили, реактор ще кілька тижнів продовжував викидати неймовірну кількість радіації, доки його не засипали сумішшю піску, свинцю та бору.

   Тим часом поки рятувальні служби боролися з безпосередніми наслідками катастрофи, решта населення ще й не здогадувались, наскільки страшна трагедія відбулася зовсім неподалік. Уряд СРСР старанно приховував аварію. Ніхто не організовував термінової евакуації, людей навпаки закликали не хвилюватися і продовжувати своє звичне життя, так ніби нічого й не трапилося.

   Офіційне повідомлення про трагедію СРСР змусила зробити міжнародна спільнота, оскільки вже наступного після катастрофи дня у різних державах світу почали фіксувати аномальне підвищення радіації. Першою на сполох тоді забила Швеція.

   Першого травня в Києві ще проводили масштабний парад, в якому брали участь тисячі людей, в той час, як рівень радіації там перевищував фоновий у кілька десятків разів. Усвідомивши масштаб трагедії, евакуацію все-таки розпочали. Людям говорили, що це тимчасовий захід і вони дуже швидко зможуть повернутися. Але більшість з них, насправді, назавжди залишали на отруєних територіях своє колишнє життя.

   Їм забороняли брати практично будь-що, адже розуміли, що кожна з речей вже опромінена смертельною дозою радіації. Безліч домашніх улюбленців залишилися без господарів, кинуті віч-на-віч з жахливою катастрофою. З 30-кілометрової зони відчуження було вивезено 115 тисяч осіб. Згодом небезпечний реактор накрили бетонним саркофагом, який мав би запобігати подальшому забрудненню середовища.

   Через 35 роки після аварії, з огляду на відсутність людей, на цій території утворився умовний заповідник. В чорнобильській зоні знайшла притулок безліч видів тварин та птахів, серед яких все частіше можна зустріти рідкісні види. І хоч територія ще не зовсім безпечна для постійного проживання, поодинокі люди починають на ній заселятися.

   До зони відчуження нерідко організовують екскурсії, і бажаючих неймовірно багато. А журнал Forbes навіть включив це місце до переліку найекстравагантніших туристичних місць. Щороку, 26 квітня, весь світ згадує і вшановує пам'ять про загиблих.

Учні 9-Б класу (кл. керівник Передерій Т.А) та завідувачка шкільним медіацентром Шабанова Л.О. провели онлайн виховну годину "Дзвони Чорнобиля стоном будять , щоб від нещастя  весь світ вберегти". Учні класу підготували презентацію до цієї  події, переглянули відеоматеріали та поділилися спогадами своїх рідних, які приймали участь у ліквідації Чорнобильської катастрофи, прочитали вірші Ліни Костенко.


пʼятниця, 23 квітня 2021 р.

23 квітня Всесвітній день книги та авторського права

 

«Люди, які читають книжки, завжди керуватимуть тими,

хто дивиться телевізор».

 


 

Сьогодні, 23 квітня, світ відзначає Всесвітній день книги та авторського права – свято авторів, видавців, критиків, бібліотекарів, читачів і всіх-всіх, хто часом залишається «за лаштунками» книговидання. Чому саме 23 квітня і чому так важливо на світовому рівні запроваджувати такий день, спробуємо розібратися далі.

 «Винуватців» у цього «свята книголюбів» кілька. Так, саме 23 квітня народилися такі видатні особистості світової літератури, як французький письменник Моріс Дрюон (1918), ісландський лауреат Нобелівської премії з літератури Галдор Лакснесс (1902) і трикратний претендент на цю премію Володимир Набоков (1899), а також український письменник Григорій Тютюнник (1920); у цей же день 1616 року померли Вільям Шекспір (щоправда, за юліанським календарем) і перуанський історик Інка Ґарсіласо де ла Веґа (вже за григоріанським календарем), а також 1850 року – англійський поет-романтик Вільям Вордсворт. 

          Але, заглядаючи в офіційний документ ЮНЕСКО, яка й запровадила це свято Резолюцією № 3.18 на XXVIII сесії 15 листопада 1995 року, знаходимо таке формулювання: «Генеральна конференція … проголошує 23 квітня "Всесвітнім днем книги та авторського права", оскільки саме в цей день 1616 року померли Міґель де Сервантес, Вільям Шекспір та Інка Ґарсіласо де ла Веґа». 

          Всесвітній день книги та авторського права відзначають щорічно, починаючи з 1996 року. Зважаючи на те, що «в історичному розумінні книга є найбільш потужним фактором поширення знання і найбільш надійним засобом його збереження», День книги покликаний наголосити на фундаментальній важливості книжки та її незамінності в інформаційному суспільстві. Одна з головних його цілей – промоція читання і книговидання, привернення уваги до культури писемного слова, а також до питань авторського права і захисту інтелектуальної власності.

          Особливістю впровадження такого дня на світовому рівні є усвідомлення книжки як потужної зброї у налагодженні миру й нівелюванні соціальних проблем: книжка, що втілює творчі поривання людини і її прагнення поділитися власними ідеями і здобутками зі світом, має сприяти діалогу, взаєморозумінню і толерантності. Крім того, ЮНЕСКО в межах Всесвітнього дня книги та авторського права виступає за надання рівного доступу до знань та підвищення грамотності населення. Ще одним важливим аспектом є усвідомлення цінності книжки і її незамінності у поширенні знань і формуванні культури, незалежно від форми представлення інформації.

 Відсвяткуйте цей день, придбавши книжку і підтримавши українського видавця або замінивши, наприклад, перегляд телевізора на читання.

 


четвер, 22 квітня 2021 р.

22 квітня Всесвітній день Матері-Землі (Міжнародний день Землі)



 Матінка-Земля. Це вираження ми не рідко чуємо в нашому повсякденному житті і використовуємо його в нашому спілкуванні. Що воно означає і що ми в нього вкладаємо, - буквально зображено в самому формулюванні і формі подібної фрази. Земля - наша годувальниця, наш спільний дім.

Так, офіційно, починаючи з 2010-го року в наших календарях на міжнародному рівні з’явився знаковий День - Всесвітній день Матері-Землі, який відзначається 22-го квітня. У резолюції Генеральної Асамблеї ООН № A/RES/63/278, яка була затверджена з цього приводу в 2009-му році відзначалося, що термін «Матінка-Земля» досить поширений в різних культурах і загальноприйнятий у більшості країн світу, він відображає чіткий взаємозв’язок між нами і нашою планетою. Дата святкування цього всесвітнього дня так само вибрана не випадково: спочатку, за даними проекту DilovaMova.com, в цей день, в одній з найпотужніших, масштабних і розвинених країн світу, в США, відзначався День дерев. США були однією з перших країн, що заснували екологічні свята на державному рівні, до того ж дерево часто символізує життя. Здоров’я і екологія нашої планети. У новій незалежній Україні, починаючи з 1998-го року в третю суботу квітня відзначається національне свято «День довкілля», яке з’явилося саме завдяки систематичному проведенню в цей день акції «Дерево - Життя». Учні нашої школи разом з вчителем географії Забугою Н.І долучилися до цієї акції і висадили дерева на території школи. А ще разом з завідуючкою шкільним медіацентром Шабановою Л.О. провели екологічний онлайн урок з учнями 5- В класу. У День Матері-Землі ми приєднуємося до цієї міжнародної ініціативи і закликаємо всіх підтримати загальнолюдські позитивні зусилля, які спрямовані на вирішення назрілих екологічних проблем. Що людина посіє - те й пожне. Не будемо про це забувати!

Шановні школярі, вчителі, батьки сформуйте своє відповідальне ставлення до Природи!