Мінна безпека

 Інтерактивне заняття з учнями 5-х класів на тему"Мінна безпека"

Метою уроку було закріплення та узагальнення знань дітей про мінну безпеку. Розширення знань про ризики та небезпеки, які несуть в собі ВПН. Виховування обачності та вміння правильно реагувати у критичних ситуаціях , вчасно звертатися за допомогою до дорослих.

 

                                                                                  

 

211 день народження Т.Г. шевченка

 

Традиційно початок березня співпадає з Шевченківськими днями. Це час , коли ми ще раз згадуємо видатного українця – національного генія, який передбачив багато подій сьогодення і дав настанови , котрі допомагають нам у скрутні часи. « Борітеся -поборите, вам Бог помагає. »

Дуже важливо повагу до Кобзаря виховувати змалечку, коли формується світогляд дитини. Саме 10 березня завідувачка бібліотечно -інформаційним центром Л.О. Шабанова  провела бібліотечний урок на тему «Тарас Шевченко – наш національний геній» для учнів 3-Г класу (класовод Нікандрова Т.В.) Великий вплив на учнів мав перегляд відеоматеріалів про Кобзаря, що ознайомили з основними подіями життя і творчості Т.Г. Шевченка. Дуже зацікавив маленьких читачів перегляд виставки, присвяченої національному генію, де були зібрані усі наявні видання «Кобзаря» Т.Г. Шевченка.

 

       

                                                                                                       

                                                                                                 

 

Подарунки для бібліотеки

 

    

 

 

    14 лютого – Всеукраїнський день дарування книг. Тож наша бібліотека просила  поділитися своїми улюбленими виданнями. Особливо приємно було отримати в подарунок книги українських авторів . Книги надходили до нашої бібліотеки протягом 20 днів. Карантинні обмеження не давали нам змоги зустрічатися . Дякуємо учням, батькам, класоводам 4-А, 3-Г, 5-Б класів  за цінні дарунки! Ці книги поповнять  фонд нашої бібліотеки.

Найкращий подарунок для бібліотеки це книга. Думаєте, це стереотип? А от і ні! Ми працюємо серед книг і просто обожнюємо, коли їх стає ще більше! Ми від усього серця дякуємо своїм користувачам за цінні дарунки!!!

 

День пам’яті Героїв Крут 2025: Україна вшановує 107-му річницю бою під Крутами

 День пам’яті Героїв Крут 2025: Україна вшановує 107-му річницю бою під Крутами

 

    29 січня Україна відзначає День пам’яті Героїв Крут. Цього дня ми віддаємо шану стійкості та мужності молодих хлопців, які так само, як і сьогоднішні захисники України, стали на захист української держави та зупинили нападника. Бій під Крутами є не тільки трагічною сторінкою в історії нашої країни, а й відображає непохитну боротьбу українців за незалежність нашої держави. 

   З метою формування у молодого покоління почуття  патріотизму, виховання власної національної гідності, гордості за свою Батьківщину та поваги до історії українського народу у нашому закладі  пройшли тематичні заходи, що висвітлюють хроніку подій січня 1918 року та подвиг Героїв Крут.  З учнями 8-х класів в актовій залі завідувачка бібліотекою Шабанова Людмила Олександрівна провела урок-пам’яті “Крути – і сум, і біль, і вічна слава України», взірець», учні   переглянули   документальних фільмів  «Крути 1918». В  шкільній  бібліотеці  оформлено  тематично-оглядову книжкову виставку “Герої Крут – для нащадків взірець».

 

20 січня – День пам’яті захисників Донецького аеропорту.

 

    Оборона Донецького летовища тривала 242 дні – з 26 травня 2014 року до 23 січня 2015-го. ДАП героїчно обстоювали люди, які виявилися сильнішими за бетон. Їх стали називати «кіборгами». За найпоширенішою версією, так про захисників ДАП казали вороги, які не могли інакше пояснити, чому гарнізон неможливо взяти штурмом.

    20 січня 2015 року терористи підірвали бетонні перекриття нового терміналу аеропорту, а 21 січня вщухли останні бої за ДАП. За оцінками генерала, Героя України Олега Мікаца, який тоді командував 93-ю окремою механізованою бригадою, утримання Донецького аеропорту не давало ворогу діяти.
«Найбільші бої за Дебальцеве почалися після того, як упав Донецький аеропорт. І якби там не було українських військових, усе могло закінчитися для України втратою не тільки Дебальцевого, а й інших територій. ДАП сковував сили супротивника», – пояснював Мікац в інтерв’ю ВВС.

    Оборона Донецького аеропорту – це тисячі історій хоробрості та звитяги. Одна з них  – утримування протягом двох днів будівлі пожежного депо.
Це була група відчайдухів із 90-го аеромобільного батальйону на чолі з Максимом Ридзаничем «Адамом». Снайпери Віталій Зварич «Рекс», Володимир Коляда «Живчик», Максим Абдуразаков «Абдулла», Анатолій Левчук «Фокс», кулеметники Віктор Левицький «Жмеринка» та ще один боєць із позивним «Вовк» стали останнім бойовим підрозділом, який вийшов із ДАП.
Українські захисники відбили дві атаки противника. Ворог намагався виманити їх із пожежного депо –  вів переговори начебто від імені комбата Олега Кузьміних, який на той момент уже був у полоні. Але «Адам» розкусив намір ворога. Ввечері, обходячи своїх, він попередив, що зранку може бути атака. Запропонував: хто хоче, може піти до зруйнованої вежі та здатися в полон. Усі відмовилися. Командир усміхнувся: «Згоден, хлопці. Краще вмерти людиною, чим животіти покидьком».

    Стрілянина та звуки бою біля «пожежки» привернули увагу українського командування. Зв’язку з останніми оборонцями ДАП не було. Їм на підмогу вислали офіцерів-зв'язківців – В’ячеслава Волобуєва на позивний «Окунь», чемпіона України зі спортивного орієнтування, та Максима Бубеля «Єшка». Вони вивели групу «Адама» на підконтрольну територію.
Про подвиг групи «Адама» почали говорити лише після смерті Максима Ридзанича в березні 2015 року. Він загинув біля селища Опитне Донецької області, рятуючи побратима. У 2021 році захисникові надали звання Героя України посмертно.

    У боях за Донецький аеропорт загинули 97 українських захисників, ще троє вважаються зниклими безвісти.
Сьогодні на Донеччині тривають криваві бої таких масштабів, яких Європа не бачила з часів Другої світової війни. Як у 2015 році ДАП став символом оборони Донеччини від російських окупантів, так сьогодні фортецями залишаються донецькі міста, зокрема Соледар і Бахмут, які демонструють усьому світові приклад української стійкості та мужності.

« Я син свого народу» 90 років з дня народження Василя Симоненка

 

Василя Симоненка називали “витязем молодої української поезії”.

Василь Андрійович Симоненко народився 8 січня 1935 р. в селищі Біївці Лубенського району на Полтавщині. Батьки його були колгоспники, усе дитинство пройшло на селі у важкі воєнні та повоєнні часи.

1952 р. закінчив середню школу в Тарандинцях і вступив на факультет журналістики Київського університету. Через п’ять років закінчив його і одружився на черкащанці Людмилі Півторадня.

     Працював у «Черкаській правді», «Молоді Черкащини», «Робітничій газеті».

Писати вірші почав ще в студентські роки, але в умовах прискіпливої радянської цензури друкувався неохоче.

Перша прижиттєва збірка Симоненка «Тиша і грім», що вийшла 1962 р., була впливом серця чистого і довірливого юнака, захопленого повівами «хрущовської відлиги». Збірка була схвально сприйнята критикою і читачами. Це єдина збірка, яка була видана за життя автора.

Разом з іншими талановитими представниками української молоді Василь Симоненко бере участь у роботі Клубу творчої молоді, їздить Україною, спілкуючись із ровесниками. Потім поет працює в комісії, що займалася розслідуванням масових розстрілів у катівнях НКВС. Потрапляє під нагляд КДБ.

Улітку 1962р. міліціонери заарештували та жорстоко побили його. Відмовлялися друкувати твори, друзі відвернулися.

Восени 1962р. починає щоденник «Окрайці думок». У 1963 вийшла казка «Цар Плаксій та Лоскотон»

На початку вересня 1963р. ліг у лікарню, оскільки після побиття його мучили болі, було діагностовано рак нирок.

Помер він 14 грудня 1963 р. Поет прожив лише 28 років.

З великими труднощами друзям В. Симоненка вдалося надрукувати його твори: 1964 р. — «Земне тяжіння», 1965 р. — збірку новел «Вино з троянд», 1966 р. — «Поезії», 1981 р. — «Лебеді материнства».

Василь Симоненко є автором збірок «Тиша і грім», «Лебеді материнства», «Вино з троянд».

До якого покоління належить Симоненко? Він належить до покоління поетів “шістдесятників”

Поезія В. Симоненка покладена на музику композитором А. Пашкевичем.

Василь Стус назвав Василя Симоненка «найбільшим шістдесятником із шістдесятників».

6 грудня — День Збройних УкраЇни

 

19 жовтня 1993 року постановою Верховної Ради України встановлено свято — День Збройних Сил України, яке має відзначатися щорічно 6 грудня.

    24 серпня 1991 року Верховна Рада України прийняла постанову «Про військові формування в Україні», якою ухвалила «підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території України, Верховній Раді України; утворити Міністерство оборони України; Урядові України приступити до створення Збройних Сил України». Фактично цією постановою було покладено початок створення Збройних Сил України як важливого інституту держави. 19 жовтня 1993 року постановою Верховної Ради України встановлено свято — День Збройних Сил України, яке має відзначатися щорічно 6 грудня — у день прийняття Верховною Радою України в 1991 році Закону «Про Збройні Сили України.Нова редакція Закону «Про Збройні Сили України» від 5 жовтня 2000 року визначила Збройні Сили України військовим формуванням, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Особливого значення День Збройних Сил України набув, починаючи з 2014 року, після початку збройної агресії росії проти українського народу та держави. Тоді воїни Збройних Сил України з честю виконали своє призначення, зупинивши підступного ворога на сході країни. Воістину загальнонаціональним це свято стало після початку широкомасштабного нападу російської федерації на Україну. 

Нині ми відзначаємо День Збройних Сил України в умовах великої війни за державний суверенітет і незалежність України, за право українського народу на вільне життя у вільній країні.

Збройні Сили — це міцний щит і разючий меч України. Мужні воїни української армії, найкращі сини і доньки українського народу, твердо тримають ворожий удар і безжально б’ють ворога, неухильно наближаючи Перемогу.

Непоборні ті збройні сили, які єдині зі своїм народом, непереможна та армія, що боронить рідну землю. Нездоланне те військо, яке б’ється за світло проти темряви і боронить рідну землю.

Честь і слава Збройним Силам України!