Василя Симоненка називали “витязем молодої української
поезії”.
Василь Андрійович Симоненко народився 8 січня 1935 р.
в селищі Біївці Лубенського району на Полтавщині. Батьки його були колгоспники,
усе дитинство пройшло на селі у важкі воєнні та повоєнні часи.
1952 р. закінчив середню школу в Тарандинцях і вступив
на факультет журналістики Київського університету. Через п’ять років закінчив
його і одружився на черкащанці Людмилі Півторадня.
Писати вірші почав ще
в студентські роки, але в умовах прискіпливої
радянської цензури друкувався неохоче.
Перша прижиттєва збірка Симоненка «Тиша і грім», що
вийшла 1962 р., була впливом серця чистого і довірливого юнака, захопленого
повівами «хрущовської відлиги». Збірка була схвально сприйнята критикою і
читачами. Це єдина збірка, яка була видана за життя автора.
Разом з іншими талановитими представниками української
молоді Василь Симоненко бере участь у роботі Клубу творчої молоді, їздить
Україною, спілкуючись із ровесниками. Потім поет працює в комісії, що займалася
розслідуванням масових розстрілів у катівнях НКВС. Потрапляє під нагляд КДБ.
Улітку 1962р. міліціонери заарештували та жорстоко
побили його. Відмовлялися друкувати твори, друзі відвернулися.
Восени 1962р. починає щоденник «Окрайці думок». У 1963
вийшла казка «Цар Плаксій та Лоскотон»
На початку вересня 1963р. ліг у лікарню, оскільки
після побиття його мучили болі, було діагностовано рак нирок.
Помер він 14 грудня 1963 р. Поет прожив лише 28 років.
З великими труднощами друзям В. Симоненка вдалося
надрукувати його твори: 1964 р. — «Земне тяжіння», 1965 р. — збірку новел «Вино
з троянд», 1966 р. — «Поезії», 1981 р. — «Лебеді материнства».
Василь Симоненко є автором збірок «Тиша і грім»,
«Лебеді материнства», «Вино з троянд».
До якого покоління належить Симоненко? Він належить до
покоління поетів “шістдесятників”
Поезія В. Симоненка покладена на музику композитором
А. Пашкевичем.
Василь Стус назвав Василя Симоненка «найбільшим
шістдесятником із шістдесятників».
Немає коментарів:
Дописати коментар