150 років від дня народження Павла Скоропадського (1873–1945), українського державного та політичного діяча,
воєначальника, гетьмана Української Держави (1918). Походив із козацько-шляхетського
роду. Засновником його був виходець з Уманщини Федір Скоропадський, який воював
у війську Богдана Хмельницького і поліг під Жовтими Водами. Онук Федора Іван
Скоропадський у 1708–1722 рр. був гетьманом України. Павло Скоропадський народився
у німецькому Вісбадені в сім’ї повітового предводителя дворянства. Виховувався
у пошані до української старовини і культури. Закінчив пажеський корпус –
привілейований навчальний заклад при царському дворі. Влітку 1917 року він
українізував 34-й армійський корпус на Південно-Західному фронті (40 тис.
солдатів і офіцерів). На з’їзді в Чигирині, де було задекларовано відновлення
стану українських козаків, Скоропадського обрали почесним атаманом вільного
козацтва. Під тиском Симона Петлюри Скоропадський змушений був залишити службу
у військах, і зблизився з партією українських хліборобів-демократів. Близькі
йому люди з І Українського (колишнього 34-го) корпусу і вільного козацтва
утворили так звану «Українську народну громаду». Ця організація лобістського типу
почала проштовхувати думку про те, що тільки сильна диктаторська влада здатна
вивести країну з безладдя й анархії. Найдоцільнішою, на їх погляд, формою влади
було гетьманство, а найкращою кандидатурою на гетьмана – Павло Скоропадський.
29 квітня 1918 року владу Центральної Ради було повалено, а Скоропадського було
проголошено гетьманом. Чимало зробив гетьман для України – запроваджував
українські державні, культурні та наукові установи, вводив українську
атрибутику. Проте йому не вдалося зробити головного – подолати більшовицьку
агітацію та опозиційні настрої в суспільстві, зумовлені автократичними методами
правління гетьманської влади й невирішеністю аграрного питання. За гетьманства
Скоропадського було відкрито близько 150 нових україномовних гімназій, у Києві
та Кам’янці-Подільському створено два нові університети, засновано Національний
архів та Національну бібліотеку, відкрито Українську академію наук. Утім, 14
листопада 1918 року, намагаючись зберегти владу, гетьман проголосив федерацію
Української держави з майбутньою небільшовицькою Росією, що стало приводом до
антигетьманського повстання 13 грудня 1918 року. Як відомо, владу захопила тоді
Директорія. Гетьманові довелося емігрувати до Німеччини. В еміграції, у листі
до колишнього петербурзького професора Могилянського від 25 січня 1921 року
Скоропадський писав: «Можливо, я помиляюсь, але я рішуче тієї думки, що
російських людей, які допускають чесно не тільки федеративну Україну, але
Україну хоча б з деякою культурною автономією, майже немає… Так чи ні? Якщо ні,
то назвіть мені хоча б кілька людей, мене це дуже цікавить, я, признаюсь, таких
людей шукав, але не знаходив; віра моя раніше, що такі російські люди існують,
була, між іншим, однією з причин мого провалу у вісімнадцятому році в Україні…»
16 квітня 1945 року під час бомбардування станції Платлінг поблизу Мюнхена
Павло Скоропадський був смертельно поранений і 26 квітня помер у шпиталі
монастиря Меттен. Похований у м. Оберсдорф у родинному склепі Скоропадських.
- Головна сторінка
- Електронні версії підручників
- Корисний Інтернет
- Віртуальна бібліотека
- Нормативно-правове забезпечення
- Пам'ятки читачу
- Поради батькам
- Вчителю
- Скарбничка досвіду
- Моя бібліотека
- Національно-патріотичне виховання
- Стратегія розвитку бібліотечної справи до 2025 року
- Всеукраїнський конкурс «Шкільна бібліотека - 2020»...
понеділок, 15 травня 2023 р.
15.05 150 років із дня народження Павла Скоропадського (1873–1945).
Підписатися на:
Дописати коментарі (Atom)
Немає коментарів:
Дописати коментар